Висипний тиф – гостре інфекційне захворювання, що передається
від хворої людини здоровій разом із вошами і характеризується лихоманкою, своєрідним
висипом на шкірі, а також ураженням нервової та серцево-судинної системи.
Висипний тиф (історичний, або класичний) є одним з різновидів великої групи
рикетсіозних захворювань людини, до яких, зокрема, належать ендемічний
(щуриний) висипний тиф, кліщовий висипний тиф (північноазіатський іксодорикетсіоз)
і лихоманка Ку, а також хвороба Брілла.
Етіологія. Збудник висипного тифу – рикетсії Провацека
(Rickettsia prowazek), які постійно знаходять у клітинах ендотелію судин у
хворих висипним тифом. Мають таку назву на честь вченого Провацека, який вивчав
причину вошивого тифу й загинув від нього в 1915 р. Збудник висипного тифу може
культивуватися в легеневій тканині білих мишей і на хоріон-алантоїсній оболонці
курячих ембріонів, що розвиваються.
Епідеміологія. Людина, що хворіє висипним тифом, є єдиним
джерелом інфекції. Вона небезпечна наприкінці інкубаційного, весь лихоманковий
період і ще на протязі 2 днів після нормалізації температури тіла. У деяких
випадках хворий висипним тифом залишається заразним ще на протязі 10 днів.
Висипний тиф безпосередньо від хворої
людини до здорової не передається. Передача рикетсій обумовлена наявністю
переносників – вошей (головним чином платтяної воші).
Воша, насмоктавшись крові висипнотифозного хворого, стає здатною передавати
захворювання не раніше, ніж через 4-5 днів. За цей час відбувається розмноження
рикетсій в епітеліальних клітинах її кишечнику, де їх знаходять у великій
кількості. Ця обставина має велике епідеміологічне значення. Так, при
госпіталізації хворого в перші 5 днів хвороби й одночасній обробці
епідеміологічного осередку (знищення вошей) нових випадків захворювання в цьому
осередку не буде. Максимальний строк життя зараженої воші 40 – 45 днів; отже,
на протязі 35 – 40 днів вона здатна передавати інфекцію.
Клітини епітелію кишечнику
зараженої воші через 5 днів переповнюються рикетсіями Провацека, внаслідок чого
вони руйнуються і збудник висипного тифу разом з випорожненнями виходить
назовні, забруднюючи шкіру й білизну людини. Цілісність шкірних покривів
порушується укусом вошей і розчосами; при почісуванні запаленого місця
відбувається втирання в шкіру рикетсій, які потім проникають в кров’яне русло.
Клінічні ознаки. Рикетсії, проникнувши в кров, розносяться по
всьому організму. Як внутрішньоклітинні паразити, вони вкорінюються в ендотелій
артеріол і капілярів, викликаючи там специфічні зміни. Ендотеліальні клітини уражених
судин різко набухають, що призводить до звуження або повної їх закупорки. Такі
зміни судин (гранулеми) спостерігаються в усіх органах, в тому числі й у
центральній нервовій системі, особливо в продовгуватому мозку. Ці ураження
викликають тяжкі розлади з боку серцево-судинної та нервової систем
(менінгоенцифаліт), що одночасно з токсичною дією збудника хвороби обумовлює
клінічну картину цього захворювання.