Міністерство освіти України
Донецький
національний університет
РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ:
"ХОЛЕРА”
студента І
курсу
історичного
факультету
спеціальності
"Історія (у/в)”
Циплакова
Сергія
Донецьк 2000
Холера – особливе інфекційне захворювання,
викликане холерними вібріонами й їхніми токсинами, що проникають через рот у
травний тракт здорової сприйнятливої людини. Хвороба супроводжується підвищеною проникністю клітинних мембран епітелію слизової
оболонки тонких кишок для води і мінеральних солей, протікає при рясному виділенні їх з організму з дуже рідкими
випорожненнями, а так само блювотними масами,
характеризується зневоднюванням, розладами водно-електролітного балансу,
гемодинаміки і функції нирок.
В даний
час доведено, що холера може викликатися холерними вібріонами наступних
біотипів:
а)
класичним холерним вібріоном (V.comma), відкритим у 1833 р. Р. Кохом;
б)
вібріоном Ель-Тор ( V. cholerae EL-Tor).За
своєю будовою вібріони обох типів зовсім
однакові, але мають різну здатність лизируватися бактеріофагами. Вібріони даних
біотипів є грамнегативними паличками, представляють злегка вигнуті чи комоподібні бактерії циліндричної форми,
що мають на одному зі своїх кінців джгутик і внаслідок цього здійснюють дуже
активні поступальні рухи. Тіло
мікроба містить соматичний О-антиген, а джгутик – Н-антиген. Холерні вібріони добре ростуть на
штучних живильних середовищах, що мають лужну реакцію. Класичний
вібріон і вібріон Ель-Тор поділяють на два сірологічних типи: Огава і Інаба. Холерні вібріони утворюють токсини трьох типів, серед
яких найбільше значення в патогенезі має холероген. Дійсні холерні вібріони
аглютинують О-сироваткою.
Лужна
реакція середовища, у якій знаходяться холерні вібріони, сприяє їх існуванню і розмноженню.
У кислотному середовищі вібріони швидко гинуть. Дезінфікуючі речовини діють на
них згубно. За певних умов у зовнішнім середовищі вони тривалий час зберігають
свою життєздатність, наприклад, якщо вони знаходяться у воді. Однак холерні
вібріони легко гинуть під дією високої температури і прямих сонячних променів.
Роль основних джерел інфекції при захворюваннях холерою грають хворі, що
знаходяться в гострому періоді прояву цієї інфекції, особливо особи, що страждають алгідною формою, а також реконвалісценти в
перші 4-5 днів після затухання основних симптомів захворювання. Хворі алгідною
формою холери виділяють з рідкими випорожненнями і блювотними масами (в обох
випадках – типу рисового відвару) величезну кількість вібріонів.
У хворих стертими, атипічними клінічними формами, а також в осіб, що
знаходилися в контакті з хворими і стали тимчасовими (транзиторними) носіями, холерні
вібріони виділяються в значно менших кількостях, ніж при алгідній формі холери,
хоча і ці особи мають певне епідеміологічне значення. Вібріононосіння може
продовжуватися до 1-1,5 міс. і навіть значно більше. Необхідно ретельно
виявляти усі випадки захворювання холерою, вчасно ізолювати хворих, проводячи
повний комплекс протиепідемічних заходів, а в інфекційних шпиталях,
